 |
 |
 |
 |
 |
|||||||||||||
 |
 |
 |
|
||||||||||||||
 |
|
||||||||||||||||
 |
 |
|
|||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||
 |
 |
 |
 |
|
|||||||||||||
 |
|
||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||
 |
|
||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||
 |
 |
 |
 |
|
|||||||||||||
прогулки улицами Киева Святыни Киева памятные места и фонтаны Киева водные просторы города киевские мосты окраины Киева утерянные сокровища Киев и его жители учебный отдел события киевские О, чудо техники праздники в Любимом Городе правила светских приличий гардероб или модные тенденции развлечения по-киевски стихийные бедствия статьи о чем писала пресса (первоисточники) рекламные взгляды в прессе виды Киева выставка старинных открыток старые книги о Киеве киевские путеводители 
|
|
|
|||||
Церква Успіння Богородиці Пирогощої була збудована
на Подолі, давньоруське "Подоль" або
староукраїнське "Подольє" - нижня частина
міста, міський район, розташований в прибережній низовині.
Фундатором церкви Пирогощі був князь
Мстислава, син Володимира Мономаха, котрий за
літописними згадками: "У літо 6639 (1131) з
аклади церкву Мстислав святая Богородиця Пирогоща".
Будівництво храму било закінчене в 1135 році,
вже після смерті князя Мстислава (1133), під час
великого княжіння його брата Ярополка:
"Тому літі (6644) церква Пирогощі здійснена бисть".
Є декілька гіпотез походження назви церкви.
При цьому одні дослідники виводили назву церкви з
назви ікони, що була списком ікони Влахернського
монастиря в Константинополі Одигітрії Баштової, де
було зображено Богоматір в оточенні семибаштових
стін Влахернського монастиря, інші навпаки: "Пирогоща"
похідне від грецького слова - баштова.
Довгий час дискусійним залишлося питання про
місцезнаходження церкви Пирогощі. Висловлювалися самі
різні здогадки і припущення. Церкву Богородиці Пирогощі
не раз намагалися ототожнити з тими або іншими давніми
підмурівками, які знаходили в різних частинах стародавнього
Києва. Більшість дослідників розміщували Пирогощу в Верхньому місті.
Першим, хто почав ототожнювати подільську
Успенську церкву, з Пирогощою, був П. Лебедінцев.
Після спеціальної роботи студента Києво-Подільської
духовної академії Антоніна, присвяченої Успенській церкві,
(1890),. та статті І. І. Малішевського (1891) питання про
місцезнаходження древньої церкви Богородиці Пирогощі
було вирішено остаточно. Вона стояла на подільському
торжищі і в більш пізній час стала називатися Успенською.
Це твердження прийняте більшістю сучасних дослідників
історичної топографії давнього Києва.
Церква Пирогощі відноситься до типу шестистовпних
тринавово триапсидних хрещато-баневих храмів. Її внутрішні
розміри 14,24 х 21,69 м., ширина стін 1,36-1,50 м. Стіни
споруди були складені повністю з плінфи. Церква одна з
перших у Києві, котра зводилась в новій техніці порядкового
мурування, що прийшла на зміну opus mixtum. Очевидно, що її
підлога була викладена шиферними плитами, оскільки в деяких
частинах споруди була виявлена спеціальна підготовка під плити
підлоги. Шиферними плитами були викладені пороги входів в
церкву (їх було три - центральний, західний, і два бокових).
Віконні отвори були у площині північної і південної стін, в
місцях їх примикання до бічних апсидів.
За архітектурним типом вона близька до Кирилівської
церкви в Києві, Успенського (Геогіївського) собору в Каневі
та Борисоглібського собору в Чернігові.
Під час монголо-татарської навали церква Богородиці
Пирогощі розділила долю більшості київських храмів. Вона
була розорена і довгий час залишалася в запустінні. Часткове
відновлення церкви відноситься до часу княжіння у Києві
Симона Олельковича. В 1613-1614 роках церкву реконструкцію
церкви проводив італійський архітекторв Себастіано Браччі.
В цей же час, коли з 1613 по 1633 роки собор святої
Софії знаходився в руках уніатів, церква Богородиці Поригощі
стає кафедральним собором київських православних митрополитів.
Наприкінці 1770-х років церква перебудовується і стає
п'ятибанною знаменитим київським архітектором І. Григоровичем-Барським,
котрий після своєї смерті був в ній похований.
Після пожежі 1811 року було знято чотири бічні бані і
перебудовано за проектом відомого архітеткора А.Меленського,
що надало церкві неокласичного стилю. 1835 році було розібрано
її дзвіницю й надбудовану нову дзвіницю над
головним входом в стилі російського ампіру.
В 1934 році церква знову починає бути кафедральним
собором Української православної церкви.
Церква Успіння Богородиці Пирогощі знесена в 1935 році.
Внаслідок археологічних дослідженнь пам'ятки в 1975 році,
котрі тривали до 1980 року було повністю розкрито план церкви
та отримано нові дані про архітектурний вигляд,
конструктивні особливості й інтер'єр церкви.
Рішення про відбудову церкви було ухвалено в 1989 році.
Будівельні роботи розпочалися у вересні 1996 року й завершені в березні 1998 року.
Авторами проекту були професор Ю.С. Асєєв, архітектори В.П.Шевченко і В.Ф Отченашко.
Освячена на Великдень 1998 року.
©«Вашъ Кіевъ», 2005-2007
Для интернет-изданий: при использовании
материалов с проекта «Вашъ Кіевъ»
обязательно указывать гиперссылку на сайт
«www.oldkiev.info»
Использование фотоматериалов сайта www.oldkiev.info в коммерческих целях ЗАПРЕЩЕНО!
Электронный адрес: info@oldkiev.info
