|
Петропалівська церква
Збудована 1610 року. Перебудована 1750 року. Знищена 1935 року.
Недалеко від церкви Богородиці Пирогові, через
вулицю від Флорівського монастиря, знаходився мурований
храм базиліканського типу, що будувався в кінці XVI
століття й був завершений римо-католицьким єпископом
Кшиштофом Казимирським 1610 року як Миколаївський костел
Київського домініканського монастиря на Подолі. При його
будівництві використовували матеріали зі зруйнованого
Борисоглібського мурованого храму Княжої доби у Вишгороді.
Костел був тринавною базилікою з гранчастим видовженим
пресбітерієм, що перекривались нервюрними склепіннями. Вікна
базиліки мали стрілчасту форму. Цей костел був єдиним
відомим нам взірцем готичної архітектури на теренах Києва.
Під час буремних події 1648-1654 років домініканський
монастир у Києві був ліквідований, всі споруди були зруйновані,
а маєтності передані в руки православним. Наприкінці XVII
століття київським митрополитом Варлаамом Ясинським було
відновлено й освячено будівлю заново, як
православну церкву святих Петра і Павла.
В 1744-1750 роках будівля була суттєво перебудована.
Було понижено дах, високий готичний шпиль (щипець) на західному
фасаді поступився невисокому, але пишно декорованому бароковому
фронтону, влаштовано бароковий портал з хрещатим вікном на чолі.
Обабіч пресбітерія були два бічні вівтарі, час появи, котрих
залишається нез'ясованим. Київським архітектором Іваном
Григоровичем-Барським було зведено квадратову в плані триярусну дзвіницю.
В 1811 перед західним фасадом добудували низеньку галерею,
котра закрила бароковий портал. Того ж року Петропалівська дзвіниця
стала двоярусною, типу "четверик на четверику" увінчаною гранчастою
плескатою банею з ліхтариком та високим шпилем.
В 1920-1930-х роках церква перестала бути діючею.
Церкву святих Павла і Петра планували використати, як архівне
сховище. Проте, в 1935 році одну з найцікавіших пам'яток української
архітектури разом із дзвіницею було знищено без попередніх досліджень.
|