|
|
Вишгород.
По дорозі на Вишгород заїдемо до Димера. Це невеличке поселення має давню історію починаючу з першої згадки у 1609 р.,
де трохи пізніше у 1631 р. було створено Димерське староство. Але марно шукати в цих місцях окрім сивих курганів Х - ХІІІ ст.
свідоцтв минувшини. Тільки один з перших пам'ятників улюбленцю радянської молоді повітряному асу В.Чкалову чомусь поставили
тут ще у 1939 р. Але саме у Димері 5 січня 1679 р. помер предок славетного письменника гетьман польської України Євстафій Гоголь.
Його поховали у Межігірському монастирі.
А ось про Вишгород - місто районного підпорядкування, розташоване на правому березі Дніпра, у 12 км. від Києва,
треба розповісти дещо докладніше.
Місцевість, де тепер розташований Вишгород, була заселена здавна. Тут виявлено рештки неолітичного поселення(ІУ -ІІІ тис. до н.е.),
кургани доби бронзи(ІІ тис. до н.е.), поселення скіфського часу(УІІ - УІ ст. до н.е.) та поселення сарматського часу.
В урочище Межигір'я знайдено скарб мідних прикрас з виїмчастими емалями(У - УІІ ст. н.е.).
До нашого часу збереглися величні залишки Вишгородського городища ІХ ХІІІ ст., площа якого становила 80 га.
Давній Вишгород був однім з значних міст Київської Русі, політично та економічно зв'язаним з Києвом. Існує думка, що це
саме то поселення, яке заснував брат Кія Хорів. Вперше згадується в літопису під 946 р. як резиденція славетної княгині Ольгі
"Ольжин град", яке подарував князь Олег їй, як дружині Ігоря. Саме сюди вдова наказує древлянам привезти третину данини.
Візантійський імператор Костянтин Багрянородний називає Вишгород поруч з крупними містами Русі, що свідчить про важливе місце
серед міст Київської держави. Ще до прийняття християнства князь Володимир тримав тут 300 красунь у своєму палаці, а після
хрещення поставив церкву св. Василя на честь свого покровителя. 38 разів згадується Вишгород в стародавніх літописах. У 1072 р.
в місті відбувся з'їзд князів - синів Ярослава Мудрого - Ізяслава, Святослава та Всеволода, які доповнювали закони країни - "Руську Правду".
З 1078 р. місто стає центром удільного Вишгородського князівства.
У Х - ХІ ст. Вишгород був типовим для того часу феодальним замком та ще літньою резиденцією київських князів. Тут у 1054 р. помер
Ярослав Володимирович (Мудрий). Його поховали в місцевій Борисоглібській церкви і лише згодом перенесли до Софійського собору.
Зважаючи на високе значення Вишгорода саме в ньому поховали перших вітчизняних святих Бориса та Гліба. Ще за часи князювання
Ярослава Мудрого була побудована дерев'яна церква на їх вшанування. Замість неї у 1075 р. Святослав Ярославич заклав кам'яний
храм на їх честь, будівництво якого було закінчено у 1112 р. Це велична споруда площею 900 кв. м відзначалась зовнішньою та
внутрішньою красою. На кошт Володимира Мономаха рака святих була прикрашена сріблом та златом, кришталем та коштовними камінням
так вишукано, що про майстерність виконання захоплено розповідали навіть греки з Візантії. Храм був зруйнований та за переказами
під час католицького панування його руїни розібрали на цеглу, з якої побудували кляштор на Подолі.
Зважаючи на значення міста в ньому завжди був значний прошарок чиновників та знаті, не дарма саме до вишгородських "болярців"
за підтримкою звертається Святополк Володимирович(Окаянний), якого вважають вбивцею братів Бориса та Гліба. Вважають, що тут
написані "Житія св. Бориса та Гліба". Вишгород знали далеко за межами держави, як значне та красиве місто. За його зразком
створювались багато міст, зокрема Боголюбове та Снядинь. Це був важливий стратегічний пункт, що займав чільне місце у системі
оборони центральної території Київської держави. Не раз вишгородці під потужними валами могутньої фортеці відбивали навали кочівників.
Уже в середині Х ст. місто стає значним осередком зовнішньої та внутрішньої торгівлі. Вишгород був досить розвитим ремісничим центром,
де були професійні громади. Так відомий гурт "древоделів", які будували дерев'яні приміщення; "градників", що споруджували укріплення,
та "здателів", які можливо, виконували функції архітекторів. У літопису названі імена старшин цих об'єднань - Миронега та Ждана.
Вишгород був значним осередком культурного життя та центром іконописання. Відомий образ Спасителя пов'язаний з легендою, що його
використали як і саму дерев'яну церкву, де він був у 1662 р. татари для створення переправи через Дніпро. Друга місцева ікона Божої Матері
над якою поглумились та кинули у воду, чудом доплила до Києва, де після цього довгий час знаходилась у Києво-Братському монастирі.
Визначна історія Вишгорода припинилась у 1240 р. після спалення його ордами хана Батия.
Тільки у останні десятиріччя місто-супутник Києва став сучасним городом з притаманним йому інфоструктурою.
Його розвиток почався після будівництва та введення в дію 29 грудня 1964 р. Київської ГЕС. Вона стала першою в
СРСР гідроелектростанцією, спорудженою із збірних залізобетонних конструкцій та без водозливної греблі та вперше
встановлено горизонтальні поворотнолопатеві гідроагрегати капсульного типу. Також побудована перша гідроакумулятивна станція
(ГАЕС) на 200 тис.кіловат, що нині входить до Дніпровського каскаду гідроелектростанцій. Далі життя Вишгорода схоже з іншими околицями Києва.
Віктор Киркевич
www.oldkiev.info
|
|
|
|
