|
Київ одне із найдавніших міст світу - творіння багатьох
поколінь архітекторів.
У кінці XVIII - першій половині XIX століття в Україні
було створено чимало ансамблів і споруд у стилі класицизму,
що стали цінними скарбами архітектурно-художньої спадщини.
В архітектурному розвитку міста почався новий етап.
Він позначений згасанням стилю бароко і зверненням до форм класицизму,
який на той час уже посів провідні позиції в європейському мистецтві.
Якщо раніше в монументальному будівництві домінували
церкви, то тепер - палаци та парки, ансамблі міських урядових центрів,
численні типи громадських споруд - театри, лікарні,
навчальні заклади, військові установи тощо.
Для архітектури Києва важливе значення мають творіння
талановитого архітектора Андрія Меленського, який три десятиріччя
працював головним архітектором міста.
Андрій Іванович Меленський народився 1766 року в
Москві, у сім'ї військовослужбовця. Вчився в архітектора
К. Бланка, з 1775 року був учнем у "Наказі кам'яних справ",
а з 1780 року працював у московській "Комісії споруджень"
під керівництвом зодчих В. Баженова і М. Казакова.
З 1787 р. працює в Санкт-Петербурзі при "Кабінеті його
величності по будівництву палаців" під керівництвом Д. Кваренги,
а потім у складі Містобудівної комісії виїжджає до України для замірів
історичних пам'яток. Незабаром Меленського призначають
Волинським губернським архітектором.
За рік до нового сторіччя, вже відомий архітектор,
Андрій Меленський переїздить до Києва і все своє подальше
життя пов'язує з цим містом. З 1800 по 1809 рр. він
складає генеральний план будівництва Києва.
Площа, з якої починається Хрещатик, відома від початку
минулого століття під назвою Кінна - тут відбувалися кінні ярмарки.
Зараз вона Європейська - за назвою готелю, який колись розташувався тут.
Зміни ситуації в Києві народили ідею збудувати перший
дерев'яний Міський театр. І проект, і будівництво мав
здійснити Меленський. У січні 1805 р. будівельні роботи на
Кінній площі було закінчено. Збереглося декілька зображень
театрального будинку. У 1851 році ветху споруду було розібрано.
Справжня гордість у доробку архітектора - спроектований і
зведений у 1805 році будинок Присутственних місць на
Печерську, навпроти Царського палацу. Після знесення
його під час будівництва Нової Печорської фортеці,
спорудили новий корпус на Софійській площі.
1802-1808 рр. за кошти киян на дніпровських схилах,
біля Набережного шосе, був споруджений Меленським пам'ятник -
на честь повернення Києву магдебурзького права.
Серед киян (іноді й у літературі про Київ) побутує ще й друга
його назва - "пам'ятник Хрещення Русі". Це - 18-метрова колона,
встановлена на постаменті з трьома арковими прорізами.
Поруч - восьмигранний басейн з фонтаном.
Страшна пожежа, що сталася 9 липня 1811 року, повністю
знищила Поділ. І наступного літа було затверджено план забудови Подолу,
в основу якого ліг петербурзький проект англійського придворного
архітектора В. І. Гесте, котрий використав план Андрія Меленського.
Бурса - гуртожиток учнів при Київській Академії.
На початку XIX століття (ймовірно 1816 р.) за проектом Меленського
надбудовано другий поверх. При перебудові споруда набрала
характеру архітектури стилю класицизму.
В Бурсі та Академії у 1802-1814 роках жив і навчався український
вчений, байкар П. П. Гулак-Артемовський, а в 1824-1830 роках -
співак і композитор С. С. Гулак-Артемовський.
Первісний дерев'яний будинок церкви Миколи Доброго
споруджено в кінці XVI століття на кошти гетьмана війська
запорізького Самійла Кішки. В 1661 р. церква згоріла та в
1706 р. її відбудували знову. В 1800-1807 році за проектом
Меленського тут збудовано нову церкву і виконано іконостас у стилі класицизму.
Поряд із нею було споруджено дзвіницю.
У квітні 1913 року тут вінчався письменник Михайло Булгаков.
Церква не збереглася, її знесли в 1935 році.
У 1810 р. зодчий Меленський спорудив на правому березі Дніпра,
на місці загибелі князів Аскольда і Діра, муровану церкву - ротонду,
яку згодом було перебудовано на парковий павільйон. Навколо Аскольдової
могили містився цвинтар, де поховали артистів М. Соловцова і М. Глєбопу, льотчиків
П. Нестерова та Є. Крутеня, громадського діяча С. Подолинського.
Кладовище існувало до 1935 року. В 1943 році тут поховано
останки воїнів-визволителів Києва. В 1957 році
їхній прах перенесено до парку Вічної Слави.
Першу аптеку в Києві організовано в 1715 році.
Вона обслуговувала місцевий гарнізон. У 1728 році І. Ейстер
відкрив на Подолі приватну аптеку, де відпускали ліки населенню
за плату (вул. Притисько-Нікольська, нині Г. Лівера, 7).
Будинок перебудував Андрій Меленський. З 1983 року тут функціонує музей-аптека.
Меленський виконував і приватні замовлення. Збереглися
архітектурні пам'ятки: садиба купця Н. Сухоти та будинок
ювіліра С. Стрільбицького на нині Покровській вулиці.
Церква Різдва на Подолі за легендами брала свій початок
від Володимирового Хрещення і дійшла до нас уже перебудованою
(початок XVIII ст.). У 1810-1814 рр. архітектор Меленський збудував її знову.
Проектуючи нову церкву, за наказом влади, він дбав, щоб вона стала окрасою Києва.
У цій святині 1861 року було встановлено труну з прахом
Тараса Шевченка під час його перевезення з Петербургу до Канева.
Поблизу церкви стояв будинок українського композитора Артема Веделя.
У 1935 році споруду розібрали.
Серед об'єктів Меленського: дзвіниця Воскресенської
церкви на Подолі; дзвіниця церкви Спаса на Берестові,
яку він проектував і споруджував у 1813-1814 рр.
Яскравим творчим успіхом архітектора стало спорудження
ансамблю Флоровського монастиря у 1819-1824рр.: Воскресенської церкви,
будинку ігумені, монастирського готелю, круглої ротонди, корпуси келій.
З ім'ям Андрія Івановича тісно пов'язана Гсторія розвитку
архітектурного комплексу Києво-Братського монастиря, куди входили
новий корпус академії, трапезна, а також Софійського монастиря.
Навряд чи хто скаже точно, скільки років головній площі Подолу.
Вона давня, як сам Київ. Пізніше її названо - Контрактовою. Тут відбувалися контрактові ярмарки.
Новий Контрактовий будинок споруджено 1815-1817 рр.
за проектом архітекторів А. Меленського і В. Гесте. Крім контрактів,
у залах відбувалися судові засідання, концерти, маскаради та банкети.
Тут брали участь у концертах Ф. Ліст, брати Г. і Ю. Венявські, відома
співачка А. Каталані, гастролювала італійська опера. У
Контрактовому будинку гостювали О. Пушкін, Т. Шевченко, М. Гоголь,
Оноре де Бальзак, тут зустрічалися декабристи.
В 1828 році, після пожежі, Андрій Меленський відновив
гостинний двір й частково перебудував його. Він складався
з крамниць, згрупованих у залізничний, шовковий, суконний,
хутровий ряди, а кожна крамниця мала складське приміщення в підвалах.
Мав тут свої магазини і магістрат.
Сьогодні окрасою площі став відбудований, а точніше - споруджений заново Гостинний двір.
На клопотання мешканців урочища Кожум'яки, що
мали тут свій ремісничий цех Київського братства,
Меленський проектує в 1822 р. у стилі класицизму кам'яний храм з дзвіницею.
Хрестовоздвиженська церква збереглася до наших днів, випромінюючи тепло культури і пам'яті.
Помер славний зодчий у 1833 році, поховали його на Щекавицькому
кладовищі, яке відносилося до Флоровського монастиря.
Тут були і церква в ім'я усіх Святих і дзвіниця. Історія кладовища закінчена у
30-х роках XX століття. Радянська влада постановила в 1935 році зрівняти все
з землею, спланувати територію і ліквідувати всі культові споруди на горі.
Так зникло багато поховань - і Андрія Меленського, і діда моєї дружини -
Василя Носевича, який працював у Київському пароплавстві й помер у
1923 році під часа епідемії тифу в Києві...
Але дослідники київського некрополя встановили вірогідне
місце захоронення архітектора А. І. Меленського.
На превеликий жаль, до цього часу пам'ять про нього не увічнили кияни.
Заслуга Меленського в тому, що в умовах спаду архітектурного стилю
він створив будови високої якості. Усім спорудам Меленського притаманні
риси м'якого ліризму, гармонійного злиття з природою.
джерело: книга "Двадцять архітекторів, які будували Київ", Лев Кудрявцев
|
