|
Мабуть, немає киянина чи гостя столиці, якого б
не вражала велич і краса її архітектурних шедеврів.
З вітчизняних архітекторів того часу найвідоміші:
І. Григорович - Барський, Меленський та С. Ковнір.
Степан Дем'янович Ковнір народився в селі
Гвоздові (тепер Васильківського району Київської
області) у 1695 році. Місто Васильків і села навколо
нього належали тоді Києво-Печерській Лаврі. Замолоду,
з 1720 р., він працював як "підданий" (тобто кріпак)
Києво-Печерської Лаври на будівництві її численних
будинків. Вагому роль у навчанні С. Ковніра -
архітектора відіграла його праця з І. Мічуріним.
Майже півстоліття працював Ковнір над будівництвом споруд монастиря.
Головний монастирський храм Києво-Печерської Лаври
є Успенський собор, споруджений у 1073-1078 рр. над берегом Дніпра.
Собор набув рис українського бароко. Стіни, апсиди
і фронтони на фасадах, бані куполів, вікна й портали
було оздоблено ліпним орнаментом. Цю працю здійснювали
майстри С. Ковнір, І. Білинський, Г. Пастухов,
у 1723-1729 рр.
З давніх часів собор був усипальницею київських князів,
литовських і українських магнатів, вищого духовенства.
Тут були поховані Євпраксія, сестра Володимира Мономаха
(дружина німецького короля Генріха IV), митрополит
П. Могила, князь К. Острозький, полководець П. Румянцев-Задунайський та інші.
Виходець з Німеччини, архітектор І. Г. Шедель
(1680- 1752 рр.) прийняв запрошення Києво-Печерської
Лаври і приїхав до Києва керувати будівництвом Великої
лаврської дзвіниці (1731-1745 рр.). На той час це була
найвища споруда в Росії. У будівництві її брали участь
майстри Лаври, серед яких були С. Ковнір, І.
Рубашевський, династія мулярів Шароварів.
На території колишньої Києво-Печерської Лаври
розміщено понад 80 споруд. Серед них також "Ковнірівський корпус",
що завершує ансамбль центральної площі, відбудований
архітектором С. Ковніром у стилі українського бароко
1744-1745 рр. після пожежі.
Справжнім шедевром барокової архітектури України
є Ковнірова дзвіниця на Дальніх печерах (1754-1761 рр.).
Будував її С. Ковнір за проектом архітектора І. Григоровича - Барського.
Вона квадратна в плані, розчленована широким фризом на два
яруси. Завершується банею. Зрізані кути дзвіниці
прикрашено подвійними колонами й увінчено шпилями.
На Ближніх печерах споруджена у 1759-1763 рр.
дзвіниця лаврських печер. Вона має два яруси і баню.
Перший ярус оброблено під руст, другий оздоблений
оригінальними колонами корінфського ордера.
Нижній ярус дзвіниці з проїзними воротами зодчий трактує
як високий п'єдестал, на якому здіймаються головний масив
споруди з наріжними пучками колон і стінами, щедро вкритими орнаментом.
Дзвіниця завершується високою фігурною барочною банею
з чотирма золотими рогами-обелісками по боках.
Висота її дорівнює 40 метрам.
Ця споруда, виконана Ковніром разом з Іваном Горохом,
Іваном Шароваром та іншими, є однією з
найкращих споруд Києво-Печерської Лаври.
В той час у Києво-Печерській Лаврі Ковнір
розширив комплекс "трапезної кухні" (1762 р.),
збудував палітурну майстерню (1757-1777 рр.),
іконостас церкви Спаса на Берестові (1760 р.).
У центрі Подолу знаходився Братський монастир з
духовною академією. Його засновано 1616 року.
Степан Дем'янович Ковнір збудував тут у 1756-1759 рр.
кам'яну дзвіницю у двох ярусах. Ця дзвіниця протягом
наступних 150 років домінувала над усім Подолом...
Кловський палац був збудований у 1756 р. за
проектом архітекторів І. Г. Шеделя і П. І. Неєлова.
Закінчував будівництво С. Ковнір, який вніс у
композицію й оформлення палацу елементи української
народної архітектури. Палац розташований у колишній
місцевості Клов (звідси й назва), котра в
давнину належала Києво-Печерській Лаврі.
Після Кловського палацу у старих Липках почали
виростати пишні споруди - особняки генерал-губернатора,
командувача округом, підприємців і багатих купців.
Китаєво - це історична місцевість на околиці Києва.
Назва походить імовірно від тюркського слова "китай"
(укріплення, фортеця). Згідно з іншою версією, вона
пов'язана із заснуванням Китаєво в XII ст. князем Андрієм
Боголюбським, прозваним Китаєм. З XIV ст. у Китаєво
створено печерний монастир, підпорядкований з XVII ст.
Києво-Печерській Лаврі, так звану Китаївську пустинь.
У 1763-1768 рр. архітектор С. Ковнір спорудив тут Троїцьку
церкву. Південний і північний портали храму оздоблені
восьмигранними колонами з стилізованими іонічними капітелями,
ліпними орнаментами та сюжетними зображеннями. В XIX ст.
на подвір'ї Троїцької церкви було збудовано дзвіницю,
житлові приміщення та трапезну в стилі класицизму.
За межами міста С. Ковнір спорудив деякі будівлі,
у тому числі собор Антонія і Феодосія (1756-1758 рр.) та
дзвіницю (1757-1760 рр.) у Василькові, а також в
Свенському монастирі неподалік від Брянська.
Архівні документи розповідають про те, що за
свою нелегку працю С. Ковнір мав непогані заробітки,
а в зимовий період, коли будівельні роботи не велися,
він вправно торгував м'ясом і худобою у власній крамниці.
Останні відомості про життя архітектора датуються
1786-м роком, тоді йому виповнилося понад 90 років. Помер
він у Києві. У Печерському районі міста є вулиця, яка
названа у 1961 р. на честь Ковніра Степана Дем'яновича
(колишня Запечерна), українського будівничого.
джерело: книга "Двадцять архітекторів, які будували Київ", Лев Кудрявцев
|
