|
Одним з яскравих діячів Києва другої половини
XIX століття був архітектор Олександр Шіле.
Його споруди - характерна ознака київської архітектури тих часів.
Олександр Петро-Андріан Шіле народився у
1830 році в Петербурзі в родині обрусілого
прусського підданого. У зрілому віці його
стали величати Олександром Яковичем. У1852 р.
закінчив Імператорську академію мистецтв, одержав
звання художника архітектури. Його вчителями були
професори Босе і Тон - автор проектів Великого
Кремлівського палацу та Храму Спасителя у Москві.
До речі, він був і автором проекту пам'ятника князю
Володимиру у Києві. Бронзову постать князя висотою
4,5 метра відлито в Петербурзі. О. Шіле вчився в
Берлінській будівельній Академії, відвідав Францію, Італію.
Повернувшись у Росію, працював у Петербурзі,
а потім поїхав у Нижній Новгород. Однак його увагу
привернув стародавній Київ з монументальними будовами
та пам'ятниками. Тут відкривалися широкі можливості для
творчої діяльності. Архітектор Карл Маєвський запросив
Шіле для участі в реконструкції Марийського палацу. Він
скористався цим. Відомо, що в інтер'єрі Марийського палацу
колись знаходився його єдиний портрет. Зберігся тільки
опис зовнішності в справі петербурзької поліції:
"Зросту середнього, волосся, брови русяві, очі голубі,
ніс, рот помірні, підборіддя кругле, обличчя овальне..."
Шіле приїхав у Київ 1869 року, працював і жив тут
до самої смерті. У цьому ж році він став міським
архітектором. 1871 р. було засновано в Києві знамениту
Колегію Павла Ґалаґана. Головна споруда комплексу - корпус,
розташований на розі тепер вулиць Богдана Хмельницького і
Терещенка, який споруджений у стилі пізнього класицизму
архітектором О. Шіле. Інтер'єри споруди, зокрема бібліотека,
актовий зал і колишня каплиця позначені витонченістю форм. Тут
у різний час працювали поет І. Анненський, академіки живопису
М. Мурашко та М. Пимоненко, історик В. Сиповський. У 1885- 1886 рр.
перебував І. Франко. До речі, він вінчався тут з Ольгою
Хоружинською у колегіатській Павлівській церкві.
Сьогодні тут функціонує Державний музей літератури.
Незабаром зодчий перебудував два будинки київського
губернатора І. Фундуклея під першу жіночу гімназію. У різні
роки тут вчилися поетеса Ганна Ахматова, співачка К. Держинська.
У 1876 р. на Хрещатицькому майдані (нині майдан
Незалежності) за проектом О. Шіле було споруджено
двоповерховий у вигляді підкови будинок Міської думи.
Спочатку будівля мала два поверхи, третій надбудовано пізніше.
Над центральною частиною фасаду було встановлено башту з
пірамідальним шпилем, де містився герб Києва - постать
архангела Михайла з мечем та змієм. Міська дума була
виборним розпорядчим органом самоврядування. Після
1917 року в будинку працювали партійні і радянські
установи. Під час німецької окупації він був зруйнований.
Інтенсивна забудова Інститутської вулиці почалася
в другій половині XIX століття. 1873 р. міський архітектор
Шіле збудував Біржу. Пізніше тут був Земельний банк,
тепер - клуб Кабінету міністрів. Центральний зал має
гарне оздоблення та чудову акустику.
1874 р. на кошти, зібрані містом, у Музичному
провулку побудували триповерхову споруду музичного
училища в стилі бароко. Проект розробив О. Шіле.
Будівлю зруйновано у 1941 р. Діяльність музичного училища
пов'язана з іменами П. Чайковського, М. Римського-Корсакова,
О. Глазунова, С. Рахманінова, М. Рубінштейна. Викладачами
тут були композитори Р. Глієр, М. Лисенко, П. Козицький, Л. Ревуцький.
На передньому плані старого фото бачимо
двоповерховий будинок, що фасадом виходить на вулицю
Лисенка. Споруда збереглася майже без змін. Цей будинок
з чавунним ганком-балконом побудовано 1858 р. та
реконструйовано 1879 р. за проектом О. Шіле...
Банкову вулицю прокладено в 70-х рр. XIX століття.
На цій вулиці останні роки жив і сам Шіле. Мало кому відомо,
що тут він побудував двоповерхову будівлю для штабу Київського
військового округу, де до 1917 р. знаходилось також
військово-санітарне товариство. У1936 р. споруду було розібрано.
Тепер тут Адміністрація Президента.
На вулиці Володимирській, 36, за проектом Шіле споруджено
будівлю Ільїнських. Колись тут проживав В. Васнєцов, який розписав
Володимирський собор. Тут жив і працював 1916-1918 рр. Ярослав
Гашек - чеський письменник-сатирик. Семиповерховий корпус мав
мебльовані кімнати. Потім і понині - готель "Прага",
мав також назву "Київ".
На Пушкінській, 32, до наших днів збереглася споруда,
яку збудував О. Шіле - прибутковий дім Павлова. У1903-1904 рр.
у ньому перебував революціонер, агент партії Дмитро Ульянов.
Пізніше була школа, яку ще хлопчиком відвідував майбутній
письменник Віктор Некрасов. Тепер тут - редакція журналу "Радуга".
О. Шіле та підприємець О. Струве займались
прокладкою водопроводу в Києві. Тривалий час він обслуговував,
головним чином, центральну частину міста. Тоді основна маса
городян угамовувала спрагу з колодязів, яких було 1420
(а будинків 4705). Люди набирали воду і з Либеді, і з Дніпра.
Олександр Якович і в цій парафії залишив пам'ять після себе.
Він спроектував верхню та нижню водонапірні станції. На
Володимирському узвозі, ближче до Поштової площі, і зараз
знаходиться будівля фільтру, схожа на середньовічний замок - його рук творіння.
А в міському парку, недалеко від колишнього кінотеатру
"Дніпро" (тепер вулиця М. Грушевського), на горі,
збереглася напівзруйнована водонапірна башта.
В останні роки свого життя зодчий має авторство на
будівлі (деякі з них перебудовані), що дожили до нашого часу.
Так, на Хрещатику, 2, Шіле збудував приватний дім для професора
медицини Фрідріха Мерінга, якому належала в центрі міста велика
садиба. У подальшому цей дім придбав Південноросійський
промисловий банк, а 1869 р. в ньому розмістилося Київське
відділення об'єднаного банку. В роки радянської влади
він став житловим і був зруйнований під час війни.
Шіле також викладав малювання, основи архітектури.
На схилі свого життя, вийшовши у відставку, він залюбки
давав поради щодо будівельних робіт у місті.
Олександр Якович Шіле помер 14 вересня 1897 р. і
похований на Аскольдовій могилі, поблизу з кладовищенською
церквою Миколи Мирликийського. Надгробок знаменитого
майстра загублено, так як у 1934 році цвинтар було зруйновано.
джерело: книга "Двадцять архітекторів, які будували Київ", Лев Кудрявцев
матеріали: www.oldkiev.info
фотоматеріали: www.oldkiev.info
|
